Захист каменю. Що це таке і навіщо він потрібен.
На думку древніх римлян, існували lapides и marmora:: до першого входили камені, які не могли блищати, а до другого входили камені з дрібними кристалічними зернами, які використовувалися найчастіше для статуй, панно, рельєфів для стін і підлоги. Надалі слово «мармур» стало синонімом будь-якого каменю, здатного блищати.
Людина завжди намагалася захистити цінний камінь від руйнування. Ще в Стародавньому Римі і в епоху Відродження оліі і віск використовувалися для захисту каменю і полірування мармуру. В середні віки широкого поширення отримав розпис кам’яних скульптур. Пігменти і фарби, клеї, крім зміни зовнішнього вигляду статуї, давали хороший захист від негоди. У більш пізній час, на початку XIX століття, оліі і віск стали використовувати в якості водовідштовхувального засобу (наприклад, парафін на єгипетському обеліску в Центральному парку в Нью-Йорку).
За останні 20-30 років камінь став дуже поширеним і цілком доступним, а можливості його використання значно розширилися. Різні характеристики каменю не завжди враховуються при виборі його застосування: іноді вибір каменю ґрунтується більше на його зовнішньому вигляді, ніж на хімічних і фізичних характеристиках.от внешних (в т. ч. атмосферных) факторов.
Правильне використання методів обробки останнього покоління може вирішити багато проблем. До того ж розвиток технологій і прогрес у галузі хімії зробили доступними спеціальні та поліпшені засоби для захисту каменю від зовнішніх (у т. ч. атмосферних) чинників.
Захисний препарат (просочення) – це рідина, яка під час застосування на камені та інших матеріалах (таких як бетон, кераміка тощо) перешкоджає проникненню води і бруду, що міститься у воді. Цей тип захисного препарату називається водним репелентом (від лат. repello – відганяю, відштовхую). Деякі засоби також можуть запобігати утворенню масляних та інших жирних плям (від їжі, косметики тощо) З цієї причини вони називаються водними та масляними репелентами.
Вода практично не проникає в захищений камінь. Бруд залишається на поверхні, а значить, його можна легко прибрати.
Захисні засоби для каменю: як вони працюють
Захист каменю має працювати подібно до парасольки: давати воді випаровуватися, але не дозволяти їй проникати всередину. Причина водонепроникності цієї “парасольки” – у молекулах препарату, які просочують пори каменю.
Формується хімічна сітка, крізь яку краплі не можуть проникнути всередину. Однак природна волога може виходити з пор каменю у вигляді випаровування. За такого підходу під поверхнею каменю не утворюється конденсат.
Водяний репелент, проте, неефективний проти масляних плям, оскільки за своєю природою вони здатні проникати через хімічну сітку. З цієї причини необхідно використовувати водно-олійний репелент – препарат, який може формувати хімічну сітку з більш закритими зв’язками і в такий спосіб зупиняти проникнення всередину не тільки крапель води, а й олійних крапель.
Отже, основні характеристики захисного препарату:
- зменшення водної та масляної проникності поверхні;
- гарний опір до атмосферних впливів без пожовтіння;
- стабільність дії протягом усього терміну служби;
- проникність парів води.
Чому і як необхідно використовувати захисні засоби
Усередині приміщень незахищений камінь схильний до впливу різних рідин. Наприклад, у ванній кімнаті це вода, мийні засоби, на кухні – їжа, напої, масла, жири тощо. Рідини залишають плями, які важко видалити повністю. У комерційних організаціях, особливо у сфері громадського харчування, камінь ще більш інтенсивно піддається впливу забруднювачів. Найчастіше власники приміщень, у яких є кам’яні поверхні, навіть не підозрюють про те, що камінь взагалі можна захистити. У такому разі вже через кілька місяців від початку експлуатації підлоги, лавки, барні стійки рясніють плямами різного походження, які не відмиваються побутовими засобами. Тоді господарі починають цікавитися, як же все-таки ці плями прибрати. Як показали численні тести, оброблена поверхня вбирає набагато менше рідини, а ті плями, які все-таки залишилися, усуваються без зайвих зусиль і практично повністю.
Необхідно пам’ятати, що кислотовмісні продукти і побутова хімія, що містить хлор і кислоти, пошкоджують мармур, навіть захищений.
Для каменю, що знаходиться зовні, захист відіграє ще більш важливу роль. Тут руйнівних чинників набагато більше. Перелічимо деякі з них:
- Заморожування і відтавання. Вода, що потрапила в пори і замерзла в них, збільшується в об’ємі і буквально розриває камінь. Тому важливо не допустити потрапляння води всередину каменю.
- Висоли. Солі, що виходять через камінь, кристалізуються і руйнують камінь на мікрорівні.
- Водорості, цвіль і різна “біоживність”. Все, що росте, цвіте і пускає коріння, руйнує будь-яку гірську породу. І цього бажано уникати тим, хто хоче зберегти камінь.
- Ультрафіолет. Він руйнує фарбувальні пігменти, роблячи блідим, “знебарвлюючи” камінь. Цей ефект особливо помітний на красивих контрастних сортах мармуру.
Після обробки каменю захисним просоченням абсорбція матеріалу зменшується в 4-10 разів. Розлита рідина може довше перебувати на камені, не вбираючись, а значить, є час видалити її, поки вона не залишила плям на поверхні.
Обробка каменю захисним просоченням – процедура нескладна і не вимагає спеціальних знань. Наносити просочення можна тільки на суху і чисту поверхню; необхідно завжди робити зразок у місці, яке не впадає в очі. Натуральний камінь – річ непередбачувана: можуть з’явитися плями в місцях з різною щільністю, колір каменю може змінитися навіть від просочення, яке заявлене як таке, що не впливає на колір, тощо. – про це завжди слід пам’ятати.
Наносити просочення можна кількома способами: за допомогою тканинного тампона, мопа, пензля, валика; найоптимальніший спосіб – це використовувати пульверизатори або ручні балони-розпилювачі. Засіб потрібно наносити тонким рівномірним шаром; якщо на поверхні залишилися надлишки засобу, їх треба негайно видалити, оскільки на цих місцях можуть з’явитися плями. Якщо все-таки плями або розводи від надлишків з’явилися, зазвичай їх можна видалити тканиною, змоченою тим самим засобом, чим і був оброблений камінь.
Більшість захисних просочень зроблено на основі органічних розчинників (вуглеводнів, кетонів), що зумовлює їхній різкий запах. Після висихання такі просочення нетоксичні і не є небезпечними в разі контакту з їжею, однак нанесення їх на велику площу всередині приміщення, тим паче, якщо воно вже експлуатується, ненадовго принесе деякі незручності. Для обробки каменю в житловому приміщенні існують захисні просочення на основі найголовнішого неорганічного розчинника – води. Це допомагає уникнути зайвих запахів і просто підвищує рівень комфорту людей, які віддають перевагу всьому екологічно чистому.
Захисні просочення з часом руйнуються, втрачаючи свої властивості під впливом зовнішніх факторів, тому їх необхідно наносити регулярно. Набагато легше і дешевше заново обробити камінь, ніж платити за його реставрацію і видалення плям. Частота обробки залежить від типу і фактури каменю. Більш пористі і часто використовувані поверхні слід обробляти захисним просоченням кожні 1-3 роки. Менш пористі та щільні камені можна обробляти один раз на 3-5 років.
Окремо необхідно згадати про температурний режим при нанесенні просочень. Найкращий результат досягається в діапазоні +12 – +25 °С. При цьому необхідно пам’ятати, що температура каменю під час обробки не менш важлива, ніж температура повітря. Наприклад, вранці повітря може вже прогрітися, а камінь залишитися холодним; так само і ввечері після спекотного дня камінь може бути ще занадто гарячим, а повітря мати прийнятну температуру. У разі холоду просочення не просочить камінь як годиться, а в разі спеки розчинник занадто швидко випарується і також не встигне просочити камінь до необхідної глибини.
Захист дуже пористих каменів – таких, наприклад, як черепашник і травертин вимагає особливої уваги. Виробники рекомендують рясно покривати такі камені як мінімум 4-ма шарами просочення через рівні проміжки часу (від 15 хвилин до 2 годин). У такому разі витрата засобу може скласти 1 літр на 3-5 м2 поверхні. Один відомий виробник хімії пропонує обробляти пористі камені спочатку просоченням на водяній основі, а через добу просоченням на основі розчинника. Логіка полягає в тому, що просочення на водяній основі створюють наче каркас решітки з великих молекул у пористому камені, а після цього дрібніші молекули засобу на основі розчинника доповнюють захисну структуру.
Захист від проникнення солей
Солі містяться в цементному розчині і в плитковому клеї у вигляді присадок, вони присутні також у цеглі та бетоні. Згодом солі вимиваються водою і виходять через кам’яне облицювання будівель. Солі, що виходять через камінь, кристалізуються і розламують камінь на мікрорівні. За інтенсивного висалювання пошкодження стають помітними неозброєним оком. Крім того, гігроскопічні солі притягують воду, і тоді до проблеми солі приєднуються проблеми, пов’язані з водою. Солі також руйнують камінь, якщо відкладаються зовні, наприклад, у місцях постійної течії води або регулярного потрапляння бризок.
Щоб боротися з солями, розроблено спеціальні засоби, що перешкоджають їхньому проникненню вглиб каменю і не дають можливості кристалам солі закріпитися на поверхні. Бажано використовувати ці засоби ще на стадії укладання, покриваючи зворотний бік плит. Також не завадить обробляти їх зовнішній бік, що допоможе зберегти камінь від пошкодження.
Захист від графіті
Останнім часом широко розповсюджений напрямок графіті. Деякі твори можна навіть назвати предметами мистецтва, але здебільшого ці спроби проявити себе схожі на хуліганські витівки. Більшість фарб графіті дуже важко видалити з поверхні каменю. Для досягнення результату доводиться випробувати кілька засобів. У лінійках виробників хімії для каменю зазвичай є засоби для видалення графіті.
Є особливо “популярні” місця, де графіті з’являються регулярно. Щоб уникнути труднощів з подальшим очищенням, краще заздалегідь захистити поверхню від проникнення фарби, використовуючи захисні засоби з позначкою “anti-graffiti”. Камінь, оброблений таким засобом, не вбирає фарбу, і вона може бути легко змита водою з побутовими мийними засобами.